Сонце - наша зоря

Сонце - одна з мільярдів зір нашої Галактики, центральне світило в Сонячній системі, вік якого близько 5 млрд.років.  Діаметр Сонця приблизно дорівнює 1400000км, що в 109 разів більше діаметра Землі. Маса Сонця в 333000 разів більше маси Землі та в 750 разів більше від маси всіх інших планет, разом узятих.
Як і всі зорі, Сонце - розжарена газова куля. Основний склад Сонця - водень з домішками гелію. На Сонці речовина перебуває у стані плазми. Середня густина сонячної речовини 1400 кг/куб.м . У зовнішніх шарах Сонця густина в мільйони разів менша, а в центрі Сонця - у 100 разів перевищує середню густину.  На поверхні Сонця середня температура 6000К, а в центрі - біля 15000 000К. Джерело енергії Сонця - термоядерні реакції в його центральній частині. Є два цикли перебігу таких реакцій: протон-протонний та вуглецево-азотний.
Енергія, яка виділяється в сонячномуядрі, переноситься назовні двома способами: променевим та конвективним.
Променеве перенесення енергії відбувається в самому ядрі й далі, у зоні променистої рівноваги. Над зоною променистої рівноваги розташована конвективна зона. Температура в ній швидко зменшується з віддаленням від центра Сонця, а енергія з глибини вгорупереноситься в основномуза допомогою конвекції, хоча променеве перенесення теж має місце.

Зовнішні шари Сонця називаються атмосферою. У ній утворюються всі видивипромінювання, які випромінює зоря. Найглибший і найщільніший шар атмосфери - фотосфера - завтовшки близько 300 км.  Фотосфера має зернисту структуру, яку називають грануляцією. На фотографіях світлі гранули схожі нарисові зернятка, розділені темними проміжками.
Шар атмосфери, розташований над фотосферою, називається хромосферою. Товщина сонячної хромосфери - понад 12000км, а температура зростає з висотою від 4500 до 100 000К. Хромосфера пронизана

величезною кількістю спікул - тонких колоноподібних утворень із відносно холодної речовини, оточених значно гарячішою плазмою. 

Зовнішній дуже розріджений шар атмосфери Сонця називається короною. У внутрішніх шарах корони виникають величезні потоки плазми аркоподібної чи фонтаноподібної форми - протуберанці. Температура речовини протуберанця в сотні разів менша за температуру навколишньої плазми, а густина в стільки ж більша. Форма, розміри та розвиток протуберанців визначаються магнітним полем. 

Час від часу на певних ділянках фотосфери розвиваються великі темні плями та світлі утворення - факели, їх кількість на Сонці безперервно змінюється. Найчастіше сонячні плями з'являються групами.  

Сукупність явищ на поверхні Сонця, зумовлених процесами в його надрах, називають сонячною активністю, яка змінюється з періодом приблизно 11 років. 

Сонячна активність впливає на магнітне поле Землі та спричиняє магнітні бурі, що призводить до полярних сяйв.  Короткохвильове сонячне випромінювання підвищує іонізацію іоносфери; діє на складні процеси в живих організмах - рослинах, тваринах, лбдині. Найчутливішими до цього фактору є нервова та серцево-судинна система людини.